Warning, /education/kstars/po/uk/docs/kstars/skycoords.docbook is written in an unsupported language. File is not indexed.

 <sect1 id="ai-skycoords">
 <sect1info>
 <author
 ><firstname
 >Jason</firstname
 > <surname
 >Harris</surname
 > </author>
 </sect1info>
 <title
 >Небесні системи координат</title>
 <para>
 <indexterm
 ><primary
 >Небесні системи координат</primary>
 <secondary
 >Огляд</secondary
 ></indexterm
 >Однією з основних речей, які потрібні для систематичного вивчення неба, є спосіб, у який можна встановлювати розташування об’єктів на небі. Щоб визначати позицію точок на небі, астрономи розробили декілька <firstterm
 >систем координат</firstterm
 >. У кожній з них використовується певна координатна сітка, що проєктується на <link linkend="ai-csphere"
 >небесну сферу</link
 >, аналогічно до того, як визначається <link linkend="ai-geocoords"
 >географічна система координат</link
 > на поверхні Землі. Системи координат відрізняються одна від одної лише вибором <firstterm
 >фундаментальної площини</firstterm
 >, тобто площини, яка поділяє небо на дві рівні півсфери уздовж <link linkend="ai-greatcircle"
 >великого кола</link
 > (фундаментальною площиною для географічної системи координат на Землі є екватор). Всі системи координат було названо за вибором цієї фундаментальної площини. </para>
 
 <sect2 id="equatorial">
 <title
 >Екваторіальна система координат</title>
 <indexterm
 ><primary
 >Небесні системи координат</primary>
 <secondary
 >Екваторіальна система координат</secondary
 ><seealso
 >Небесний екватор</seealso
 > <seealso
 >Небесні полюси</seealso
 > <seealso
 >Географічна система координат</seealso
 > </indexterm>
 <indexterm
 ><primary
 >Пряме сходження</primary
 ><see
 >Екваторіальна система координат</see
 ></indexterm>
 <indexterm
 ><primary
 >Схилення</primary
 ><see
 >Екваторіальна система координат</see
 ></indexterm>
 
 <para
 >Здається, найпоширенішою серед небесних систем координат є <firstterm
 >екваторіальна система координат</firstterm
 >. Її також найтісніше пов’язано з <link linkend="ai-geocoords"
 >географічною системою координат</link
 >, оскільки обидві ці системи використовують одну і ту саму фундаментальну площину і мають однакові полюси. Проєкція екватора Земні на небесну сфену називається <link linkend="ai-cequator"
 >небесним екватором</link
 >, а проєкції географічних полюсів на небесну сферу визначають північний і південний <link linkend="ai-cpoles"
 >небесні полюси</link
 >. </para
 ><para
 >Але між екваторіальною і географічною системами координат є і суттєві відмінності: географічна система координат пов’язана з Землею; під час обертання Землі обертається і географічна система координат. Екваторіальна ж система координат пов’язана з розташуванням зірок<footnote id="fn-precess"
 ><para
 >Насправді, це не зовсім так. Прочитайте статтю щодо <link linkend="ai-precession"
 >прецесії</link
 >. Крім того, якщо використовувати <link linkend="ai-hourangle"
 >часовий кут</link
 > замість прямого сходження, екваторіальну систему координат також можна пов’язати з Землею, а не з зірками.</para
 ></footnote
 >, отже, з Землі все виглядає так, ніби ця система координат обертається на небі разом з зірками, але, звичайно, причиною цього видимого обертання є обертання Землі навколо її осі — небо залишається нерухомим. </para
 ><para
 ><firstterm
 >Широтний</firstterm
 > (подібний до широти) кут екваторіальної системи координат називається <firstterm
 >Схиленням</firstterm
 > (скорочено Схил.). Цей кут вимірюється між прямою, що поєднує об’єкт з центром Землі і площиною небесного екватора. Кут <firstterm
 >довготи</firstterm
 > називається <firstterm
 >прямим сходженням</firstterm
 > (скорочено <acronym
 >ПС</acronym
 >). Він дорівнює куту між площиною, що проходить через об’єкт і центр Землі перпендикулярно до площини екватора, і площиною <link linkend="ai-equinox"
 >весняного рівнодення</link
 >, виміряному у напрямку на схід. На відміну від довготи, пряме сходження зазвичай вимірюється у годинах, а не у градусах, оскільки видиме обертання екваторіальної системи координат тісно пов’язано з <link linkend="ai-sidereal"
 >сидеричним часом</link
 > і <link linkend="ai-hourangle"
 >часовим кутом</link
 >. Оскільки повний оберт неба триває 24 години, у кожній годині прямого сходження (360 градусів / 24 години) = 15 градусів. </para>
 <para
 >Екваторіальні координати віддалених об’єктів та зірок змінюються з часом доволі повільно, оскільки на них не впливає <firstterm
 >добових рух</firstterm
 > (видимий щоденний рух неба навколо Землі. Слід зауважити, що цей рух має період у <link linkend="ai-sidereal"
 >1 сидеричну добу</link
 >, а не у одну сонячну добу). Екваторіальні координати зручно використовувати для створення каталогів зірок та віддалених об’єктів (зауважте, що можна також використовувати <firstterm
 >галактичні координати</firstterm
 >, але ними незручно користуватися спостерігачам, які перебувають на земній поверхні). Втім, використання цих координат призводить до повільної зміни прямого сходження та схилення об’єктів, зокрема <link linkend="ai-precession"
 >прецесії</link
 >, <firstterm
 >нутації</firstterm
 > та <firstterm
 >власного руху</firstterm
 >, причому остання зміна є найменш значною. Тому, щоб врахувати прецесію, екваторіальні координати визначаються для певної <link linkend="ai-epoch"
 >епохи</link
 >. Серед поширених зараз епох J2000.0 (епоха 2000 року за <link linkend="ai-julianday"
 >юліанським календарем</link
 >) та B1950.0 (епоха 1950 <firstterm
 >бесселевого року</firstterm
 >). </para>
 </sect2>
 
 <sect2 id="horizontal">
 <title
 >Горизонтальна система координат</title>
 
 <indexterm
 ><primary
 >Небесні системи координат</primary>
 <secondary
 >Горизонтальна система координат</secondary
 ><seealso
 >Горизонт</seealso
 > <seealso
 >Зеніт</seealso
 > </indexterm>
 <indexterm
 ><primary
 >Азимут</primary
 ><see
 >Горизонтальна система координат</see
 ></indexterm>
 <indexterm
 ><primary
 >Висота</primary
 ><see
 >Горизонтальна система координат</see
 ></indexterm>
 <para
 >Фундаментальною площиною горизонтальної системи координат є місцева площина <link linkend="ai-horizon"
 >горизонту</link
 > спостерігача. Ця площина очевидним чином ділить небо на верхню півсферу, яку ми можемо бачити, і нижню півсферу, яку затуляє від нашого погляду поверхня Землі. Полюс верхньої півсфери називається <link linkend="ai-zenith"
 >зенітом</link
 >, а полюс нижньої півсфери — <firstterm
 >надиром</firstterm
 >. Кут об’єкта над або під площиною горизонту називається <firstterm
 >Висотою</firstterm
 > (скорочено Вис). Кут між проєкцією об’єкта на площину горизонту до точки Півночі у напрямку на схід називається <firstterm
 >азимутом</firstterm
 >. Іноді горизонтальну систему координат називають системою координат  висота-азимут. </para
 ><para
 >Горизонтальна система координат пов’язана з Землею, а не з зірками. Отже, з часом висота і азимут об’єкта змінюються, оскільки для спостерігача об’єкт рухається небом. Крім того, оскільки горизонтальна система координат залежить від вибору місцевого горизонту, об’єкт, який спостерігається у різних точках Землі у однаковий час, матиме різні значення висот і азимутів для різних спостерігачів. </para
 ><para
 >Горизонтальні координати дуже зручні для визначення часу сходу і заходу небесних об’єктів. Коли висота об’єкта дорівнює нулеві, він або сходить (якщо його азимут менший за 180°) або заходить (якщо його азимут більший за 180°). </para>
 </sect2>
 
 <sect2 id="ecliptic">
 <title
 >Екліптична система координат</title>
 
 <indexterm
 ><primary
 >Небесні системи координат</primary>
 <secondary
 >Екліптична система координат</secondary>
 <seealso
 >Екліптика</seealso>
 </indexterm>
 <para
 >Фундаментальною площиною екліптичної системи координат є <link linkend="ai-ecliptic"
 >екліптика</link
 >. Екліптикою називають шлях, яким, як здається з Землі, рухається Сонце протягом року. Екліптика також є проєкцією орбіти Землі на небесну сферу. Широтний кут цієї системи називається <firstterm
 >екліптичною широтою</firstterm
 >, а кут довготи — <firstterm
 >екліптичною довготою</firstterm
 >. Подібно до прямого сходження у екваторіальній системі, точкою відліку екліптичної довготи є точка <link linkend="ai-equinox"
 >весняного рівнодення</link
 >. </para
 ><para
 >Як ви вважаєте, для чого зручна така система координат? Якщо вашою відповіддю була відповідь: «для спостереження за об’єктами сонячної системи», ви не помилилися! Всі планети (окрім Плутона) обертаються навколо Сонця у одній площині, отже, вони завжди знаходяться поряд з екліптикою (інакше кажучи, у них завжди малі значення екліптичної широти). </para>
 </sect2>
 
 <sect2 id="galactic">
 <title
 >Галактична координатна система</title>
 
 <indexterm
 ><primary
 >Небесні системи координат</primary>
 <secondary
 >Галактичні координати</secondary>
 </indexterm>
 <para>
 <indexterm
 ><primary
 >Молочний Шлях</primary
 ></indexterm
 > У галактичній системі координат фундаментальною площиною є площина диска <firstterm
 >Молочного Шляху</firstterm
 >. Широтний кут називається <firstterm
 >галактичною широтою</firstterm
 >, а кут довготи — <firstterm
 >галактичною довготою</firstterm
 >. Ця координатна система корисна для вивчення нашої галактики. Наприклад, корисно знати, як змінюється щільність зірок у залежності від галактичної широти, щоб оцінити рівень сплющеності Молочного Шляху. </para>
 </sect2>
 </sect1>